Каскадний · [ Стандартний ] · Лінійний Потрібна допомога дитячого психолога, ... або всіх хто може щось порадити

[HRONOTAVR]

Хотілось би почути вашу думку з приводу одного випадку який у нас стався.

Коротко про суть. Сину вже майже 10 років, дуже любить котів. У нього багато речей з їхніми зображеннями: одяг, зошити, книги, картинки і т.д. Малий декілька років нас з дружиною тероризирував щоб ми йому купили кота, маленького і рудого. Ми відмовлялись, бо колись давно вже мали нещасливий досвід з домашнім улюбленцем. І тут, рік тому назад, з’являється у нас на подвір’ї руде маленьке чудо. Підкинули. Діватись було нікуди, прийняли. Це був не кіт, це було щось. За рік він в дома нічого не учудив, абсолютно, був дуже ігривий та прикольний.
Щодня на протязі року малий коли прокидався, перше питання було «Де наш кіт?». Він з ним спав, їв, грався цілими днями.

І от 10 днів тому кота збило авто. Ми з дружиною малому нічого не сказали і вирішили коли запитає, відповімо що мабуть кудись втік.
За 10 днів син жодного разу не запитав про кота. Декілька разів проходили дворами де були схожі тварини - реакції нуль. В мобілці купа фото кота, передивляючись їх - реакції нуль. Вдома купа речей які нагадують про кота – реакції нуль. Таке враження, що просто стерто з пам’яті. Це не можливо щоб він не цікавився про тваринку.
Ми з дружиною вже переживаємо, чи малий в собі це якось теж тримає, чи що там ще може відбуватись, не знаю.
І що ще цікаво, в ніч перед тим, кіт піднявся до нас, відчинив прикриті двері (що було дуже рідко), пішов в ліжко до малого, полежав там, потім прийшов до нас, де проспав всю ніч аж до трагічного ранку. Таке враженяя що він тоді прийшов попрощатись. Деякі кажуть, що можливо кіт щось відчував, і взяв на себе якусь недобру річ яка могла статися з нами. Не знаю.

Що робити з малим? Чому він нічого не згадує про кота? Почати розмову самим? Що сказати? Чи мовчати далі? Що порадите?

Вибачте багато букв, але...

[reklama]

[pashkin]

фига се
ИМХО: любовь к котам вы развивали ему сами: вещами, книги и т.д.
Если ребенок не вспоминает, стоит ли его трогать по этому поводу.
Кот не прощался, потому как если бы чувствовал смерть, под машину бы не попал.
Считаю что любовь к животным это хорошо, но без фанатизма, особенно в квартире.
п.с психологию особо не учил

[Lyubomyr]

Якщо в усьому іншому син нічим не відрізняється від однолітків, то я б поговорив з ним. 10 років це вже цілком дорослий хлопчик. Я б розказав що сталось з котиком, хоча син і так все знає/розуміє. Не варта давати йому тримати все в собі.

Але я НЕ психолог!!!

[regkir]

нужно поговорить с ребенком. Потому, что вам необходимо установить доверительные отношения. Не за горами подростковый кризис и если доверия между вами не будет... вы получите по полной программе.

Я бы просто спросил "а ты не заметил, что кота нет дома? что думаешь?"

[dp_ua]

Судя по тому, что молчит и не справшивает - может случится так, что он знает о том, что случилось с котом. Может увидел.

[Bootlegger]

Дуже сумна iсторiя... Але тут щось не так. Якщо кожного ранку питав про кота, а потiм разом припинив, i за таких обставин... Таки маэ сенс порадитися з фахiвцем.

[Lyubomyr]

Тільки треба точно знати, що фахівець - хороший

[HRONOTAVR]

Ні, він не бачив що трапилось з котом. Але все дуже дивно. Чесно кажучи я навіть не уявляю як з сином про це почати говорити взагалі. І чи взагал воно потрібно. До цього коли йшли з ним і по дорозі зустрічались інші коти, він постійно згадував про нашого кота. А тут просто не можливе.

[Lyubomyr]

Тут складно порадити якими реченнями говорити з сином, адже ми його жодного разу навіть не бачили.

По тому, що ви написали син знає що з котом. Поговоріть самі, а потім якщо вже потрібно, то до психолога.

Потому, что вам необходимо установить доверительные отношения. Не за горами подростковый кризис и если доверия между вами не будет... вы получите по полной программе.

[HRONOTAVR]

Говорили наші знайомі з психологом, так той сказав, що це можливо спрацювала якась "система блокади стресу" яку не мав би отримати наш син. Що воно таке і звідки воно береться, не знаю.

[Irokez]

По тому, що ви написали син знає що з котом. Поговоріть самі, а потім якщо вже потрібно, то до психолога.

+1 - он знает/чувствует/догадывается и таким образом переживает. Что делать - не знаю... Но помню свои чувства, когда погибла наша собака - только через несколько лет я смог спокойно на них смотреть. А мне тогда лет 27 было, а не 10...

Его надо вытягивать из этого состояния. Новыми впечатлениями. Может поехать куда. Что-то делать, чтоб заполнить его пустоту положительными эмоциями. Например, когда у нас случилась трагическая ситуация (намного тяжелее гибели животного), заняли денег и сменили машину. Когда прошла суета выбора и эйфория, тяжесть вернулась, но уже как-то могли с этим жить.

Держись! Мудрости вам и терпения!